Мелодії Духа. Духовне значення восьмиголосся

ikona«Традиція церковного співу на вісім гласів випливає з події Пасхи – «восьмого дня». Повне «восьмигласся» триває вісім тижнів. Зібрані воєдино, моління восьми гласів складають книгу під назвою Октоїх (з грецької Восьмигласник). Вісім гласів тижневого кола утворюють «стовп», підніжжям якого є перший глас, а вершиною – восьмий. На цій «вершині» знову вибудовується перший глас, який співають із наступної неділі. Так із гласів, наче зі щаблів, вибудовується «духовна драбина» між теперішнім часом і Днем Господнього пришестя. Щороку спорудження цієї «драбини» розпочинається в Томину неділю й завершується у Квітну.  (Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха»)

             Більшість текстів, котрі ми чуємо під час богослужінь є піснеспівами, тобто поезією, покладеною на музику. Тропарі, кондаки, стихири і канони, котрі були оригінально написані грецькою мовою, а відтак перекладені на церковно-слов’янську поєднують у собі поетичний та музичний елемент. Відповідно і їхній зміст виражається як за допомогою мови, так і за допомогою музики. Усі піснеспіви у візантійському обряді згруповані за принципом восьми гласів. Гласова система має глибоке значення для розуміння змісту молитовних літургійних текстів. Щоб могти зрозуміти, в чому полягає духовне значення і сила кожного з восьми гласів, треба з’ясувати звідки вони виникли і переживати їх в богослужіннях. Кожен глас має своє духовне значення.

        Гласова система формувалася поступово, разом із розвитком богослужбових текстів. На початкових етапах це формування мало вигляд усної практики. Гласові позначки на початку піснеспівів можна датувати VII – поч. VIII с. А з ІХ ст. всі піснеспіви в літургійних книгах вже були адаптовані до гласів, незалежно від часу їх виникнення. Спочатку в Східній церкві існувало три основні гласи – основні мелодії або іншими словами лади. Тому що те, що ми називаємо гласом, насправді не є якоюсь спеціальною мелодією для таких церков як грецька, чи арабська, чи вірменська, чи єгипетська. Дуже часто не знаючи цього, будучи відірваними від коріння, ми сприймаємо глас, як просту парадигму, не розуміємо, навіщо вони.

       Для того, аби зрозуміти що таке глас, слід звернутися до обрядів інших східних церков, таких як грецька, арабська, вірменська, єгипетська, оскільки в них збереглася оригінальна гласова система. Натомість в нашій літургійній традиції ця система значно спростилася і внаслідок цього важко розгледіти її первісну структуру і зміст. Гласова система у східних церквах є результатом тривалого історичного розвитку. Західна церква також має 8-гласову систему, хоча не всі її виконують. Однак в багатьох монастирях, зокрема бенедиктинських, домініканських до цього часу збережене гласове виконання, також можна побачити зацікавлення щодо відродження гласової системи і в окремих парафіяльних церковних середовищах.

   Гласи в своєму оригіналі не є лише варіантами мелодії. Глас – це музичний лад, тип музичної гами, це певний спосіб співу. В наспівах грецької церкви, на відміну від наших, не існує такого принципу, що в конкретному гласі можна знайти одну загальну мелодію, застосовувати її, і це буде той глас. Та сама мелодія може з’являтися в різних гамах, різних гласах і вони по-різному будуватимуться. Мелодичні ходи ходи і нотний малюнок виглядатимуть подібно, але в гамі вони буде будуватись інакше, а отже це буде зовсім інший глас. Тексти писалися одразу під цю мелодію, тобто мислення музичне і мислення поетичне йшли в парі.

            В греків гласи називаються і класифікуються дещо по-іншому ніж у нас. Існує 4 основних гласів і наче похідні від них: 1-ий, 2-ий, 3-ій, 4-ий, а тоді «віддзеркалений від 1-го»,  «віддзеркалений від 2-го», «віддзеркалений від 3-го», «віддзеркалений від 4-го», з єдиною поправкою, що  «віддзеркалений від 3-го» вони ще називають гласом «поважним» (з грецької). Перші чотири гласи називаються «панівні» (т. зв. «кірії»), тобто ті, що дали основу іншим, інші гласи — «віддзеркалені» (т. зв. «плагії»).

            Кожен глас має свою основну тему і несе духовне значення, у відповідності до свого місця у богослужінні.

        Перший глас - глас Богоявління

Він є «суворою» дорійською мелодією, яка передає, що в темряві нашого грішного існування раптом засяяв Бог. Глас Божественної величі, яка об’являється світові. Для нього характерні величність, урочистість і переможність. Воскресний тропар першого гласу:

            Хоч камінь запечатали юдеї і воїни стерегли пречисте тіло Твоє, воскрес Ти, тридневний Спасе, даруючи світові життя. Ради цього сили небесні взивали до Тебе, Життєдавче: Слава воскресенню Твоєму, Христе, слава царству Твоєму, слава промислові Твоєму, єдиний Чоловіколюбець.

            Хоч запечатали, але з цієї глибини, темниці Бог виходить, являється. Іншим яскравим прикладом є святковий тропар Богоявління, який розкриває зміст цієї події:

   Коли в Йордані хрестився Ти, Господи, Троїчне явилося поклоніння: бо голос Родителя свідчив про Тебе, возлюбленим Сином Тебе іменуючи, і Дух у виді голубинім засвідчував твердість слова. Явився Ти, Христе Боже, і світ просвітив, слава Тобі. 

   Тропар Квітної неділі оспівує подію входження Господа до Єрусалиму як таку, що являє світові Його переможну силу над смертю:

            Всезагальне Воскресіння перед Твоїми Страстями завіряючи, із мертвих воздвиг єси Лазаря, Христе Боже. Тим-то й ми, як діти, несучи символи перемоги, Тобі, Переможцеві смерти, воскликуємо: «Осанна в вишніх, благословен, Хто йде в Ім’я Господнє!»

    Другий глас - глас Виходу

Він дуже напружений мов тятива і називається гласом «виходу», прориву. Він сповіщає нам, що ми тепер прориваємося з нашого найрізноманітнішого рабства, що ми хочемо вийти з рабства нашого гріха, як Ізраїль з Єгипту до обіцяної Богом землі. Для піснеспівів цього гласу характерний перехід від старого до нового, від природнього до надприродного і преображеного, від земного до небесного.

   На другий глас належить співати співати канони утрені перших днів Страсного тижня, які звіщають невимовне пониження Сина Божого, початок Його спасительного хресного подвигу – нової Пасхи («переходу») народу Божого:

   Ірмос: Непрохідне схвильоване море Божим Своїм велінням осушив і пішим через нього Ізраїльський народ провів Господь – Йому співаймо, славно бо прославився!

Неописанне Слова Божого низходження: той же Христос є Бог і чоловік; Божество Своє не вважаючи здобиччю, Він, прийнявши вигляд слуги, являє його учням, славно бо прославився.

            «Послужити сам прийшов я, Творець, багатий Божеством, зубожілому Адамові, у чий образ власновільно зодягнувся, і покласти хочу мою душу на викуп за нього, хоч безстрасний я по Божеству».

       Третій глас - глас небесної радості

В грецькій традиції — енгармонічний, тобто дуже мелодійний, радісний —  називається гласом небесної радості. Цей глас має «потойбічний» характер, він несе в собі відлуння небесної реальності. В наспівах і музичних зворотах третього гласу віддзеркалюється Божий, ангельський світ. Хоч і вживається він досить рідко, однак за своїм характером є особливо радісним, піднесеним, гласом тихої радості і душевного миру, який виражає передсмак небесної радості вже тут і тепер.

   Цікаво зауважити, що він домінує у час приготування до Великого посту. Майже всі стихири сиропусного тижня, котрий безпосередньо передує початкові Посту, надписані третім гласом:

            Засяяла краса стриманості, що бісівську імлу відганяє; прийшла посна пишнота, що носить зцілення душевних пристрастей. Нею колись Даниїл, і юнаки у Вавилоні огороджені були: один пащі левів приборкав, а ті полум’я печі погасили. З ними й нас нею спаси, Христе Боже, як Чоловіколюбець (стихира Сиропусного тижня).

            У співі стихир на третій глас протягом великопосного періоду захована дуже глибока ідея, що пов’язана зі самим змістом Великого посту в нашій традиції. Піст є часом духовної радості і веселости, адже ми прямуємо до звільнення від гріха, робимо зусилля, трудимося і пробуємо позбутися всього того, що нас обтяжує і пригнічує, перешкоджає бачити Бога у нашому житті. Церковна музика допомагає нам у цьому, підбадьорює і скріплює. Вона є наче ангельським супроводом, тонкою перегородкою між видимим і невидимим світом.

   Третійгласз’являєтьсяразуразтакож івПасхальнихбогослужіннях: внаспівахЄрусалимськоїутренінавізантійськімелодіїпіслядвохдуженапружених, трагічнихстатійп’ятогогласу, переходимодотретьогогласу, самамелодіяякогосповіщаєпроПасху. На цьому прикладі видно наскільки церковна традиція переплітає мотив печалі з мотивом радості, як ось у воскресному тропарі третього гласу:

Нехай веселяться небеснії, нехай радуються земнії, бо сотворив владу рукою Своєю Господь, подолав смертю смерть, первенцем мертвих став, з безодні ада ізбавив нас і подав світові велику милість.

 Четвертий глас – глас Хрестоносіння

Це найчастіше вживаний глас в богослужінні. Символіка цього гласу пов’язана зі знаменом святого Хреста. Число «4» сприймалося, як число святого Хреста, адже Хрест має чотири кінці. Якщо продовжити  рамена  святого Хреста, вони будуть в нескінченності оббігати довкола світу. Це всеохопний глас, який оточує і огортає весь світ, як Святий Хрест. З цієї причини четвертий глас має найбільше числов тропарів. Цей глас також називається «всесвятковим» або гласом світлого торжества, адже найбільше святкових тропарів написано на цей глас.

Тропар свята Різдва Христового:

Різдво Твоє, Христе Боже наш, возсіяло світові світлом знання, в ньому бо ті, що звіздам служили, од звізди навчилися поклонятися Тобі – Сонцю правди, і пізнавати Тебе – Схід з висоти. Господи, слава Тобі!

Тропар свята Введення в Храм Пресвятої Богородиці:

Днесь благовоління Божого предзображення і спасення людей проповідання, у Божому храмі Діва ясно з’являється і Христа всім предзвіщає. Їй і ми голосно закличмо: Радуйся, Промислу Створителя сповнення.

 Тропар Благовіщення Пресвятої Богородиці:

 Днесь спасення нашого начало і від віку таїнства явління. Син Божий сином Діви стається і Гавриїл благодать благовістує. Тому й ми з ним до Богородиці закличмо: Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.

П’ятий глас – глас Воскресіння. Цей глас поглиблює і підсилює ідеї, виражені в першому. Дуже важливі воскресні піснеспіви, такі як «Христос Воскрес із мертвих», «Ангельський Собор» співаються на п’ятий глас:

Приспів: Благословен єси, Господи, навчи мене уставів Твоїх.

Ангельський собор здивувався, бачачи, як Ти до мертвих був причислений, та смертну, Спасе, кріпость повергнув і з Собою Адама воздвигнув, і від Аду всіх визволив.

«Пощо миро сльозами співчуття, о учениці, розчиняєте?» – світлосяйний Ангел у гробі промовляв до мироносиць, – «Видіте ви гріб і зрозумійте, що Спас воскрес із гробу!»

Рано-вранці поспішали мироносиці до гробу Твого, ридаючи, але став перед ними Ангел і прорік: «Час ридань минув, не плачте, а Воскресіння апостолам звістіте!»

Мироносиці-жінки, з миром прийшовши до гробу Твого, Спасе, ридали, але Ангел ясно до них промовив: «Чом до мертвих Живого причисляєте? Адже як Бог воскрес Він із гробу».

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Троїчний: Поклонімся Отцю, і Його Синові, і Святому Духові, Святій Тройці у єдиній сущності, з Серафимами взиваючи: «Свят, Свят, Свят єси, Господи».

І нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Богородичний: Життєдавця родивши, Адама від гріха, Діво, ізбавила єси, а Єві радість замість печалі подала єси; відпалих же від життя до нього направив із Тебе воплочений Бог і Чоловік».

            Невипадково на ту саму мелодію і за таким самим зразком, як «Ангельський Собор», побудовані заупокойні тропарі на парастасі. Адже парастас —  це пасхальна служба, служба, яка своєю мелодією має  віддзеркалити нашу віру у воскресіння. П’ятий глас є «віддзеркаленням» першого, тому він часто будується на тій же основі, що й перший, але його мелодика розгортається вище і ще більше підсилює ту напругу, яка в першому гласі радше є спокійною.

             Шостий глас – глас покаяння

Цей глас характеризують глибина і проникливість. В піснеспівах цього гласу найглибше і найповніше розкривається тема внутрішнього пережиття, сокрушення і покаяння. Особливо яскраво ця тема присутня у Великому покаянному каноні Андрея Критського:

 Згрішив я, Господи, більше за всіх, один згрішив перед Тобою, але як благий змилуйся, Спасе, над Твоїм творінням.

Сльози очей моїх, Спасе, і щирі зітхання з глибини приношу, благаючи серцем: згрішив я, Боже, перед Тобою, очисти мене!

Якщо і згрішив я, Спасе, то знаю, що Ти чоловіколюбець: караєш жаліючи і гаряче милуєш, і бачиш сльози плачу мого, й спішиш, як люблячий батько, що кличе блудного.

На шостий глас співається канон погребенню Господньому на Єрусалимській утрені Великої суботи:

Ірмос: Хто хвилею морською покрив у древності гонителя, мучителя – Того під землею скрили спасенних діти; а ми, як діви, Господеві співаймо, славно бо прославився.

Приспів: Слава, Господи, святому погребенню Твоєму.

Господи Боже мій, відхідний спів і надгробну пісню Тобі заспіваю: Ти бо погребенням Своїм входи життя мені отворив і смертю смерть і Ад умертвив.

Вгорі Тебе на престолі і долі – у гробі надсвітні і підземні, Спасе мій, істоти, споглядаючи, здригалися при умертвленні Твоєму; бо неосяжно для ума явився єси мертвим, Життєначальний.

Прагнучи Твоєю славою все сповнити, зійшов єси в надра землі; від Тебе бо не скрилося єство моє – те, що і в Адамі, і, похований, Ти новотвориш мене, зотлілого, Чоловіколюбче.

В піснеспівах шостого гласу також часто поєднується тема сходження до гилибин аду з темою воскресіння.

       Сьомий глас – глас Преображення

Дуже таємничий і рідко вживаний глас. Будучи «віддзеркаленням» третього, він  поглиблює і довершує свого автентичного гласу. Мелодії сьомого гласу виражають щось велике, неосяжне і страшне, немов скрите під покровом зовнішньої видимої простоти. На цей глас співаються два знакові тропарі в літургійному році: Преображенню Господньому «Преобразився Ти на горі, Христе Боже» і тропар Неділі Антипасхи або Томиної «Хоч запечатаний був гріб». Христос являється перед апостолами вже маючи інше тіло, яке може проходити крізь замки і стіни. Тіло матеріальне, але наш матеріальний світ не є для нього перепоною — це вже преображена тілесність. Він раптово з’являється перед апостолами і раптово зникає. Тому недаремно була обрана саме мелодія сьомого гласу для тропаря тієї неділі.

Тропар Преображення Господнього, глас 7: «Переобразився Ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам Твоїм славу Твою, скільки змогли. Нехай засіяє і нам, грішним, світло Твоє повсякчасне, молитвами Богородиці, Світлодавче, слава Тобі».

Тропар Томиної неділі, глас 7: «Хоч запечатаний був гріб, як життя із гробу возсіяв Ти, Христе Боже, і, хоч замкнені були двері, ученикам представ єси, як воскресення всіх,  дух правий через них обновлюючи нам, по великій Твоїй милості».

 Восьмий глас - глас вічності

Це глас повноти, сповнення і довершеності. Кінець світу дуже позитивне явище для церковної, християнської свідомості. Це певна завершеність всього творіння. Він поєднує в собі земне і небесне, і вказує на ціль – життя будучого віку. Він спокійний, глибокий, будується на низькій ноті “До” і спокійно від неї розвивається. Цікаво, що в оригіналі, знову ж таки в греків, восьмий глас домінує в половині Божественної Літургії. На восьмий глас у візантійській традиції переважно співається «Мирна єктенія». Він немовби підкреслює, що Божественна Літургія — це всезавершальна служба, яка є повнотою всього.

   Тропар П’ятидесятниці, глас 8: «Благословен єси, Христе Боже наш, що премудрими рибаків явив, зіславши їм Духа Святого, і ними уловив вселенну. Чоловіколюбче, слава Тобі».

                   Вироблення відчуття духовного значення кожного гласу важливе не лише для розуміння музики, але й для розуміння церковного літургійного Передання. Адже Передання — це не мертві і застарілі тексти, які лежать, це живе море церковної молитви, постійний плин. Корабель Церкви пливе по морю Передання, і до Передання належать не лише священні тексти, а й мелодії, які їх супроводжують. Ці мелодії є духоносними, оскільки були створені під натхненням Ду